Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Уроки української літератури 9 клас II семестр: Посібник для вчителя - Грабовська О. М 2011
Василь Герасим’юк. «Чоловічий танець», «Перший сніг», «Жива ватра». Сповідь душі у віршах сучасного поета. Поєднання в них глибинної історичності бачення світу із відчуттям сучасної присутності в ньому. Філософічні роздуми крізь призму художньої деталі: про повноцінне буття людини, її духовне наповнення
Всі публікації щодо:
Герасим’юк Василь
Мета: виразно і вдумливо читати вірші; характеризувати їхній ідейно-образний зміст, пояснити алегоричність поетичного образу; висловлювати власні думки з приводу прочитаних поезій; формувати естетичний смак, вміння відчувати і бачити красу художнього світу; виховувати самостверджуючу життєву позицію.
Обладнання: портрет письменника, збірка його творів.
Одне знаю напевно: справжня творчість завжди існує в одному примірнику…
В. Герасим’юк
Хід уроку
І. Організація навчальної діяльності.
1. Розповідь учителя.
(Матеріал для розповіді.
Василь Герасим’юк народився 18 серпня 1956 р. в місті Караганді в сім’ї репресованих, вивезених із рідного села Прокурави Дмитра та Марії Герасим’юків у товарняках, під конвоєм, разом з тисячами інших «пособников бандитских формирований». За три роки до народження Василя його батьки «погодилися» на довічне поселення в Казахстані, що й засвідчили підписами на паперах, які лягли в картотеку каральних органів.
Про знайомство родин своїх батьків сам Герасим’юк розповідає: «Ось візьмемо мій вірш «Родинна хроніка», там написано все, як відбувалося насправді. Як моя бабця — мати мого батька — познайомилася з моєю мамою. У Карпатах вони жили на різних верхах, а у тому бараці вийшло, що одні нари були зверху, а другі знизу. І ось на нижніх — мій батько зі своєю матір’ю, вони потрапили туди через батькового брата, а на верхніх — моя бабуся, моя мама і ще її молодша сестра спали…».
Один із Василевих дідів був командиром українських січових стрільців, інший — командиром УПА. Останній упродовж певного часу відбував ув’язнення в одному таборі з Йосипом Сліпим.
«Але після сенсаційного двадцятого партз’їзду ситуація в імперії почала дещо змінюватися, і я з батьками повернувся в Україну, — згадує Василь Герасим’юк. — Як мені розповідали, я сильно хворів. До інших хвороб долучився коклюш. Я не міг спати, задихався від кашлю. Тоді мати брала мене на руки і виносила вранці на берег гірського потоку. Там я засинав. А після обіду йшла зі мною до смерекового лісу. Настояне на хвої гірське повітря вливалося в мої дитячі груди, і кашель потроху відступав. Отак материнська любов і Карпати врятували мене від смерті». В одному з ранніх верлібрів Герасим’юк писав:
Така хвороба,
що дитя розучилося ходити,
задихалось,
і вночі
хтось у кишені свічку приносив…
Під вечір
мама з хлопчиком тікала наверх,
сідала у смереках —
повітря йому відкол псувала…
А вдосвіта
сходила на потоки,
носила його над водою -
дихання йому наспівувала…
Тому свої перші поетичні книжки Василь назвав безпретензійно і точно — «Смереки» і Потоки».
У селі Прокурава на Косівщині Івано-Франківської області минули дитячі літа Василя. Саме тут споконвіку жили митці — живуть вони там і сьогодні, — різьбярі, музики, вишивальниці, ткачі, кушніри… Біля Прокурави розкинулися Брустури, де можна почути найкращу на Гуцульщині троїсту музику; тут не тільки грають, а й самі роблять інструменти, які розмовляють усіма голосами Карпат. Нема сумніву, що художнє світобачення Василя Герасим’юка виникло в голосах брустурських цимбалів і прокуравських сопілок, у дивах гуцульських килимів і вишиванок, у загадковому й щемливому світі нашого карпатського народного мистецтва. Як говорить поет, його дід «птиці вирізьблював», а мати вишивала «стрімкі узори».
Герасим’юк почав писати ще учнем старших класів Коломийської середньої школи. Перші поезії хвалили і вчителі, і працівників місцевих газет, але якась добра сила стримувала його від публікацій початківських спроб. Василь Герасим’юк ніби народився з тривожною недовірою до свого таланту, він ненастанно шукав, як йому здавалося, нового вияву для своїх задумів.
На початку 70-х з’явилися перші публікації у журналах «Ранок» і «Дніпро». До однієї з поезій був епіграф із Лорки у перекладі Миколи Лукаша. Цей епіграф є і в останній поезії збірки «Поет у повітрі». У Лорки ця річ називається «Поет у Нью-Йорку», у цьому вірші описується вибух. Герасим’юкові тоді дорікнули: «Поет у Нью-Йорку». — про той же вибух». Але рукопис уже був у видавництві, коли в Америці сталася відома трагедія. Усе витає у повітрі, як і цей «момент Лорки».
Герасим’юк закінчив філфак Київського державного університету ім. Т. Шевченка, працював у видавництві «Молодь», редагував вірші своїх колег; згодом був редактором відділу поезії видавництва «Дніпро», а нині — ведучий літературної радіопрограми «На межі тисячоліт».
На першому Всеукраїнському кінофестивалі восени 1991 р показували фільм, знятий за сценарієм Герасим’юка — «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали». Фільм замислювався під іншою назвою: «Сорок сьомий». Саме тоді сотні УПА вели тяжкі бої з військами НКВС у Карпатських лісах.
Василь Герасим’юк — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2003 р., літературних премій імені Павла Тичини і Володимира Свідзинського. премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука та ще кількох престижних відзнак. Він член НСПУ й АУП. Його поезія перекладена 20 мовами світу?
Поетичний дебют Герасим’юка відбувся у 1982 р., коли побачила світ перша збірка його віршів «Смереки».)
2. Виразне читання поезії «Чоловічий танець».
3. Евристична бесіда.
1) Яка картина уявляється при читанні цієї поезії? (Міцне чоловіче товариство, чоловіча дружба, чоловіки, то беруть на свої плечі найважче, беруть відповідальність за добробут і мир у світі.)
2) Які мотиви присутні у творі? (Християнські, біблійні: син людський — син Божий.)
3) Яким розміром написаний вірш? (Це білий вірш.)
4) Який виразний художній прийом використовує автор? (Рефрен «хоч раз», який переростає в «тільки раз».)
5) Де в цій поезії метафора і яке її значення? («Зміїная із ближніми // піт і кров. // Сину людський». Це можна розуміти як звернення до того, хто хоче стати справжнім чоловіком: вбери в себе увесь віковічний досвід предків. Оскільки метафори багатозначні, то можна це розуміти й по-іншому.)
4. Виразне читання вірша «Перший сніг».
Притишив кров. Притишив крок.
І виші стали гори,
Йде перший сніг
немов пророк,
В якого серце хворе.
Як важко дихати йому!
Як свіжо доокола!
Ступає у порожню тьму
Нога різьбл на, гола.
Йде сніг — немов під гору йде —
Ледь дише, хоч безплотний,
І палець на уста кладе,
Як знак мерця холодний.
О ні. то холод родовий.
А в ньому серцю легше.
Йде перший сніг на поклик мій.
Такий, можливо, вперше.
5. Ідейно-художні особливості вірша «Перший сніг».
- Які несподівані порівняння уживає автор?
- Який незвичний епітет зустрічається у творі?
- Що означає «холод родовий»?
- Яка метафора у вірші?
- Як розуміти останні два рядки твору?
6. Мовчазне читання вірша «Жива ватра».
7. Самостійний асоціативний аналіз.
8. Пізнавальне завдання.
Визначте, які з цих тверджень підходять до характеристики поезії В. Герасим’юка.
1) Сповідь душі у віршах сучасного поета.
2) Поєднання глибинного історичного бачення світу з відчуттям сучасної присутності в ньому.
3) Філософські роздуми крізь призму художньої деталі про повноцінне буття людини, її духовне наповнення.
4) Розгубленість, незахищеність душі перед глибоким протиріччям світу.
5) Самоствердження в світі поезії.
9. Рольова гра «Зустріч з поетом».
Кореспондент. Уся твоя творчість пов’язана з Гуцульщиною. А тим часом там ти прожив меншу частину свого життя…
В. Герасим’юк. 17 років Лев Толстой казав, що пам’ятає себе з немовляти і що у п’ять років він був уже завершеною особистістю. Та я вже тричі (тричі по п’ять) «завершував» себе, до від’їзду в Київ.
Тим більше, що не формування (завершення) особистості відбувалося в такому краї, де поєдналися язичництво і християнство. Я, до речі, у своєму духовному досвіді їх не відділяв і не відділяю, і не вважаю це єрессю.
Кореспондент. Останнім часом у тебе з’являється більше творів, пов’язаних з Києвом. І все ж відчувається, що Київ тобі чужий…
В. Герасим’юк. Я не вважаю, що Київ протиставляється в мене Гуцульщині. Київ, київський досвід просто додається до того іншого, ще дитячого досвіду; ніби через кому. Але ці явища, Київ і Гуцульщина, не рівноцінні для мене, щоб ставити їх поруч.
Кореспондент. Щось як любов-ненависть?
В. Герасим’юк. Ні. я б так не казав. Не будемо далеко ходити і плутано говорити: Київ чужий через мову. А поет — це мова (пригадуєш, як Еліот говорив, про відповідальність поета перед мовою?): мова наполовину робить поезію сама.
Але Дніпро… Тут я знову згадав би Башляра, його порівняння води й сновидінь… Я живу на Оболоні, де кілька кілометрів водного простору. І тут для мене найбільший Київ.
Кореспондент. Глибина християнська — складова твоїх поезій — це від культури (інтерес стороннього) чи від віри?
В. Герасимюк. Мене так виховували. Віра допомогла моїм батькам вижити, адже вони десять років провели на засланні в Караганді. Я б навіть промовчав тут про зжухлий штамп «Любов до України», а от віра… Це віра в Спасителя, що допомогла їм, як і тисячам тисяч моїх земляків.
II. Підбиття підсумків.
III. Домашнє завдання.
Поясніть алегоричність поетичного образу віршів В. Герасим’юка. Підготуйте відповіді на запитання з підручника.
