Формування предметних компетентностей на уроках літератури - Матюшкіна Т.П. 2021

Перекладацька діяльність Пантелеймона Куліша

За М.Т. Рильським, майстром українського перекладу, оцінювати перекладацьку майстерність того чи іншого поета можна за одним головним критерієм - повнотою й точністю відтворення оригіналу. Проте, кожний перекладач зажди мав власні погляди на перекладацьку справу, обирав свій шлях, свої методи розв’язання специфічних проблем, які зазвичай виникають у процесі роботи.

Відомо, що переклад художніх творів як одна з форм міжкультурних взаємин відігравав і відіграє вагому роль у процесі становлення української літератури та літературної мови. За допомогою перекладацької діяльності відбувається тематичне, жанрове та художнє оновлення будь-якої національної літератури, а отже, і її входження у світову літературну систему.

І. Франко, оцінюючи значення перекладу для літератури, писав: «Переклади чужомовних творів, чи то літературних, чи наукових, для кожного народу являються важним культурним чинником, даючи можливість широким народним масам знайомитися з творами й працями людського духу, що в інших краях, у різних часах причинялися до ширення просвіти та підіймання загального рівня культури. Добрі переклади важних і впливових творів чужих літератур у кожного культурного народу, починаючи від старинних римлян, належали до підвалин власного письменства» [4, 397].

Український художній переклад має досить тривалу історію, починаючи від побутування перекладної літератури у Київській Русі. Перекладання різноманітних літературних творів завжди було засобом зв’язку України зі світом. Багато українських письменників, успішно поєднуючи творчу та перекладацьку практику, увійшли в історію української літератури та літературної мови як перекладачі, зокрема П. Куліш, М. Старицький, Марко Вовчок, І. Франко, Леся Українка та ін.

Одним з перших серед тих, хто усвідомив значення перекладу кращих зразків світової літератури як могутнього джерела духовного збагачення українського народу, його культури, літератури, був саме Пантелеймон Куліш. Якщо поява перших спроб перекладу в новій українській літературі на початку XIX ст. була викликана здебільшого «...влечением любопытства, нельзя ли на малороссийском языке передать чувства нежные, благородные, возвышенные...» (П. Гулак-Артемовський), то перекладацька діяльність П. Куліша передбачала свідоме утвердження українського слова, з одного боку, та «європеїзацією» української літератури, з другого. Показовим у цьому контексті є підбір Кулішем творів для перекладу: Біблія, Шекспір, Байрон, Гейне, Гете, Шіллер, а також Пушкін, Некрасов, Кольцов, Фет.

Оскільки єдиних норм та правил перекладу українською мовою на той час не існувало, письменник діяв інтуїтивно, орієнтуючись на роботи своїх попередників. Був переконаний, що перекладання допоможе збагатити українське письменство новітніми формами, темами, мотивами, підняти його на якісно вищий рівень. Розумів усю складність цієї роботи, проте працював подвижницькі. Не всі переклади П. Куліша визнавались сучасниками однозначно вдалими (П. Мирний, зокрема: «Кажуть, либонь, покійний Куліш переклав усього Шекспіра. Не знаю, чи то правда, чи ні, а доводилось бачити його перший примірник, де надруковано «Отелло», «Троїл та Кресіда» та ще якась третя трагедія. Мені найкраще подобалася «Троїл та Кресіда», де легко було переказати нашою мовою давнє грецьке життя. А «Отелло» зовсім не так вражає. Видно, що чоловік дуже натужувався, перекладаючи, і все-таки не зміг наддати того, що треба: отелловський запал зовсім збліднів, і сама мова якась суха та мертва. І це — у Куліша, що так добре знав нашу мову! Я сам перекладав «Ліра» і добре знаю, як-то трудно перекладати Шекспіра» [3, 433].

Проте, на нашу думку, напрочуд вдалими є переклади П. Куліша творів російських поетів. Зокрема, А. Фета, про якого російський прозаїк і перекладач А. В. Дружинін (1824-1864) у статті «Стихотворения А. А. Фета» писав: «Фет не поражает вычурными стихотворениями и замысловатым слогом. Его достоинство — в сильних чувствах, острых впечатлениях, парадоксальних красотах». Отже, перекладати Фета було досить не просто, адже презентував він не всім зрозуміле тоді «чисте мистецтво», яке сприймали лише ті, що розумілися на живій поезії.

Поезія Фета специфічна тим, що позбавлена драматизму в описі подій, не знайде читач там ні глибоких думок світового масштабу, ні дотепних афоризмів, ані сатиричного спрямування, ані пристрасності у зображенні навколишнього світу. Його поезія складається з ряду картин природи, із антологічних нарисів, із стислого зображення якихось невловимих відчуттів душі нашої, іноді без конкретизації скороминучого образу й назви. А. Фет ніби вгадує найменші емоційні нюанси душі людської у її ставленні до навколишнього світу. І в цьому йому, за словами Дружиніна, немає рівних. Так, існує в поезії чимало картин вечірньої природи. Але навряд чи кому з майстрів вдалося саме так передати красу вечірнього степу в однойменному вірші, як це зробив Фет. Адже поет тут увесь живе моментом, схопленим ним, відтворюючи картину, яка його вразила, передає найдрібніші подробиці. Читачеві не потрібно щось додумувати, уявляти через вичерпність найменших деталей. А. Фет схоплює найдрібніші риси, які характеризують вечір у степу, він згадує і про жука на злеті, і про деркача, що «деркоче» у росистому яру...І ця картина, передана майстерно дібраними словами, залягає в душу читача. [2].

А.Фет. Вечер в степи

Клубятся тучи, млея в блеске алом,

Хотят в росе понежиться поля,

В последний раз, за третьим перевалом

Пропал ямщик, звеня и не пыля.

Нигде жилья не видно на просторе,

Вдали огня иль песни — и не ждешь!

Все степь да степь. Безбрежная, как море,

Волнуется и наливает рожь.

За облаком, до половины скрыта,

Луна светить еще не смеет днем,

Вот жук взлетел и прожужжал сердито,

Вот лунь проплыл, не шевеля крылом.

Покрылись ниви сетью золотистой;

Там перепел откликнулся вдали,

И слышу я — в изложине росистой

Вполголоса скрипят коростели.

Уж сум/раком/ пытли/вий взор/ обма/нут,

Среди/ тепла/ прохлад/ой ста/ло дуть.

Луна/ чиста/. Вот с не/ба звез/ды гля/нут,

И как/река/засве/тит Млеч/ний путь. [2]

Переспів П. Куліша

Вечір у степу

Вже хмари бгаються в клубки червоні;

Поля роси вечірньої жадають;

Дзеленькає дзвінком поштар, і коні

В долині куряви не підіймають.

Ні хуторця, ні хати на просторі,

Ні огнища, ні пісні, чи забави...

Степ розливається, мов сонне море,

Куняє жито, задрімали трави.

Окрились ниви сіттю золотою;

Озвався перепіл, самицю звучи.

Росою обливаючись рясною,

Деруть ще стиха деркачі деручі.

З-за хмари місяць ще не визирає:

Соромиться з'явитись рано, повний.

Ось хрущ гуде понуро і втікає,

А там орлан ширяє нерухомий.

Аж тускне в омряці зиркате око.

Крізь теплоту холодним подихає.

Сплив місяць понад хмарами високо

І зорями все небо засіває. [3]

П. Кулішеві таки вдалося упоратись із перекладом твору Фета. Він, розуміючи неможливість адекватно передати засобами іншої мови зміст поетичного твору із чітким дотриманням форми оригіналу вдавався до переспіву*, дещо відступаючи від смислових та естетичних якостей оригіналу. Такий підхід до перекладу давав змогу перекладачеві за допомогою засобів рідної мови створювати україномовні шедеври.

Порівняємо переспів П. Куліша вірша А.Фета «Вечер в степи» із оригіналом. Куліш практично зберігає систему образів оригіналу (тучи/хмари, поля/поля, ямщик/поштар, жилья/хуторця...хати, огня иль песни/ ні огнища, ні пісні, чи забави, степь/степ, рожь/жито, луна/місяць, жук/хрущ, лунь/орлан, перепел/перепіл, звезды/зорі...). Структурує оригінальний твір, поділивши на строфи-катрени задля увиразнення подієвості кожної миті, переданої у словесній формі. Подекуди конкретизує образи, подані Фетом опосередковано (Пропал ямщик, звеня и не пыля. / Дзеленькає дзвінком поштар, і коні / В долині куряви не підіймають...), що призводить до перенесення логічних наголосів.

Оскільки на практиці досягти абсолютно точної відповідності в цьому аспекті неможливо (адже віршування, або версифікація (лат. versus — вірш та facio — роблю) — 1) мистецтво виражати свої думки у віршованій формі; 2) система організації поетичного мовлення, в основі якої міститься закономірне повторення певних мовних елементів, що складаються на підставі культурно-історичної традиції певної національної мови.

Дещо змінивши логічні наголоси, перекладач, тим не менше, розгортає близько до оригіналу мінливі картини вечірнього степу (третій катрен у Фета стає четвертим у Куліша, що абсолютно не порушує цілісність загальної картини), дещо іншого змісту й смислової якості набувають метафори — не менш образні й яскраві (Хотят в росе понежиться поля.../ Поля роси вечірньої жадають; степь... волнуется и разливает рожь/ Степ розливається... куняє жито.), водночас дає читачеві змогу побачити й емоційно наповнитись красою українського степу завдяки використанню української лексики з відповідним семантичним наповненням, розширює рамки картини природи. Тут читач додатково насолодиться створеними перекладачем образами у синонімічних рядах (Вдали огня иль песни — и не ждешь! /Ні огнища, ні пісні, чи забави... ). Наслідуючи Фета, майстер перекладу Куліш вдало застосовує прийом алітерації: Вполголоса скрыпят коростели./ Деруть ще стиха деркачі деручі.

Пам’ятаючи важливість поєднання вербальних і зорових рецепторів для підвищення ефективності сприйняття навчального матеріалу, доєднаємо під час порівняння оригіналу літературного твору з його перекладом подібний за тематикою твір образотворчого мистецтва.

Цікаво, що російський і український художник справжній ювелір живопису (Ганна Черкаська) Архип Куінджи (1841-1910), свого часу написав картину «Вечер в степи» (Найвідоміші картини Куїнджі: «Після дощу», «Березовий гай», «Українська ніч», «Місячна ніч на Дніпрі», «На острові Валаамі», «Рання весна», «Осіннє бездоріжжя», «Забуте село», «Північ» , «Веселка».). [5]

Використання цього пейзажу на уроці вивчення біографії Пантелеймона Куліша дасть змогу учителеві разом із учнями порівняти твори словесного мистецтва (А.Фета у переспіві П. Куліша) із твором образотворчого мистецтва (художника Архипа Куїнджі), поділитися емоціями, дати відповіді на запитання:

- Наскільки переспів передає загальну атмосферу, ключову емоцію й образну систему оригіналу?

- У чому специфіка переспіву П. Куліша?

- Чим доповнює твір А. Куїнджі змальовану картину вечора в степу А.Фета у переспіві П. Куліша?

Використання міжмистецьких зв’язків сприятиме глибшому проникненню учнів у зміст оригіналу і перекладу, надасть змогу вчителеві продемонструвати різницю між засобами творення краси у різних видах мистецтва. Розглянувши картину А. Куїнджі, учні відзначать, одного боку, подібність у відтворенні живої природи, із іншого встановлять відмінності в зображенні вечірнього степу, пов’язані із побаченою конкретною картиною майстром пензля, засобами її зображення у відповідних кольорах та в індивідуальному стилі художника. Спостереження та аналіз у ході зіставлення сприятимуть, значному поглибленню знань учнів про Кулішеві переклади, пробудженню емоцій у ході діалогу зі словесними та образотворчими картинами мистецтва, збагатять їхній естетичний досвід.

Переспів — вірш, написаний за мотивами поетичного твору іншого автора, з елементами наслідування версифікаційних елементів, наближений до перекладу, але відмінний від нього за відсутністю еквіритмічності; еквіритмічність (лат. aequus — рівний та грец. rhvthmos — ритм) — збереження у перекладі поетичного тексту ритмічної структури оригіналу, враховуючи нормативи кожної мови).

Література

1. Григоренко І.В. Перекладацька діяльність Пантелеймона Куліша та Панаса Мирного в контексті становлення українського художнього перекладу // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Сер. : Філологічні науки. — 2013. — Вип. 4.11. — С. 37-41. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmduf_2013_4.11_10

2. Дружинин А.В. Стихотворения А.А. Фета. — Режим доступу: https://andronum.com/product/druzhinin-a-v-stihotvoreniya-a-a-feta/

3. Куліш П. Поезії. — К.: Рад. письменник, 1970. — 394 с. (Із А.Фета. «Вечір в степу», с. 289)

4. Франко І. Дещо про мистецтво перекладу // Твори в 20 т. / І. Франко. — К. : Держлівидат, 1955. — Т. 16. — 1955. — С. 397.

5. Джерело https://dovidka.biz.ua/arhip-kuyindzhi-korotka-biografiya-ta-tsikavi-fakti/