Емма Андієвська

ПЛАЧ ПО ОФЕЛІЇ - Емма Андієвська

Гребці згасають в чоловічків лаві.

— Вели, велико, накажи гребти! - ...

Пройшов залізом замок до хребта;

Не виїде владар на білі лови.

Ростуть на вежах дерев'яні леви.

Клітини сонця: зелено! Русло

Морозить дички: - Тут вона росла -

Й фарватером відносить тіло вліво.

Вартовий люки літа відкрива.

Сітила в краплі ходять по кривій.

А він її шука, як в словнику -

В ліщинах, в недоспіваній корі.

І даючи дорогу слимакам:

— О боже, Ти, о Боже, щоб карать? -