Андрухович Юрій

Пам'ятник - Андрухович Юрій

Юрій АНДРУХОВИЧ


Пам'ятник

Я помру в Парижі...

Сесар Вальєхо.

Ми помрем не в Парижі...

Наталка Білоцерківець.


Ми помрем не в Парижі, бо ми взагалі не помремо,

а якщо і помрем, то в Парижі, так само, як і

в Голівуді, Гонконзі, Женеві, яремчі, Сан-Ремо.

Рісля нас буде море порожніх пляшок під столом на суді.

Це ж яке непосильне служіння на благо суспільства!

Заганяти поезії прутень у дупу добі,

малювати свій герб на розгавканих писках дебільства,

розважати партійців, патриціїв і кей-джі-бі.

Нас народ не забуде. Нам пам'ятник буде. У Львові -

І так само на всіх постаментах і тронах земних.

“Неборак! Ірванець! І ще один третій... А хто він?“ -

запитає зненацька один із туристів дурних.

Я б йому відповів! Я йому відповім уже зараз:

ах ти, телепню, бевзю, дурило і скурвий ти син!

Нас на цоколі троє - четвертий на цоколі Фалос

(це, здається, філософ такий давньогрецький один).

І навіки застигнемо ми в незалежному Львові -

перед Оперним, в центрі. Проспект Бу-Ба-Бу мов ріка!

І хлопчиська вночі писатимуть “хуй“ по Сашкові,

і небесна ворона обкрапає Неборака.


квітень 1990 р.