БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ

АПОКАЛІПСИС - БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ

Підводяться, мов сонні, велетенські леви, силюети

тяжких, прирослих до землі, кам'яностопих тюрем

і в'язнів по ночах відвідують коханки і комети,

і місяць, мов рудий павук, повзе поволі муром.

Коли слова на порох стерті, сповідатись зорям зайво.

На зорях, мов на стінах, цвіль, черва, зелінка й вогкість

Обличчя в'язнів миє місяць синім і холодним сяйвом

аж обростуть за ніч, мов круглі пні, кошлатим мохом!

Підземних рік слизьке, примарне зілля, мокрі зорі й змії,

долини місяця оброслі горіховим гаєм.

Сто днів і сто ночей ідуть руді дощі і вітер віє,

вода підноситься і зорі й тюрми заливає.

Де не оставсь на каменю ні камень, де зрівнялись гори

знов мулярі нову тюрму будують з брил квітчастих.

Цвіте під шибеницями багряне квіття мандрагори,

і мотуз вішальників для живих приносить щастя.

1936