Всі публікації щодо:
Артамонова Віра

Моя земля нерукотворна

Моя земля нерукотворна

Вона в мені і я у ній.

Вона і радужна, і чорна

В своїй короні вогняній.

Вона погаснути не може,

Не гасне сміх і крик сови.

Благослови мене, о Боже...

На труд святий благослови...

Садити сад, орати ниву

З людьми вітатися завжди,

І відчувати мить щасливу

В саду край тихої води.

Коли хлібами пахне днина,

Коли дзвенить дівочий сміх,

Щоб не була та мить єдина,

Не лиш для мене, а й для всіх.

Щоб ми здолали чорне горе,

Щоб перейшли нужденні дні,

Цвіте садок, хлюпоче море –

І наче радісно мені.