Всі публікації щодо:
Бабовал Роман

Заложники стирання

“а вже після екзоду“

“умер оракул — вчасно …“

“у цім краю благословенному“

“він стиха підійшов“

“в зіниці — небуття і всесвіт“

“мені / загородили шлях“

“а тут собі така щоденність : “

“а дощ пливе — “

“і знов / в похміллі найдешевшого вина“

“пишу наліво — звідки жодної немає звістки“

“в пустелі що не відає поняття меж“

“а хто я той ім'я якого“

“лише на мить / ми ніби розпрощалися : “

“нічого не боюсь“


* * *


а вже після екзоду


тут — вітер викоренений

якого папороть розпалює

і череда дерев

заблуканих в такому просторі

що вже давно не їхній

а той забутий птах

якого хтось

позбавив крил

залишиться на самоті

не скуштувавши навіть крихітки

свободи.


* * *


умер оракул — вчасно

не встигши звірити

останньої своєї таємниці

заложники повільного стирання

незграбні тіні між

двома відстрочками

ми —

спадкоємці

отoго незначного чуда для якого

вже виправдання жодного немає

отoго чуда що не більше як

гіпотетичне.


* * *


у цім краю благословенному

царюю за ціну клітин

що в моїм сірім мозку


у цім краю проклятім


сам час застиг

між вічністю й миттєвістю


а щоб у нім остатись князем

я змушений

при кожнім сумніванні

щораз до ставки підкидати

мізерний залишок

своєї змарнотраченої ідентичности.


* * *


він стиха підійшов

і палець напрямив

в ту сторону

де ніби я мав бути


сказав зухвало : не існуєш !


в ту саму ж мить —

я народився.


* * *


в зіниці — небуття і всесвіт

мов озеро прозоре і бездонне

увесь ліс кожне дерево ревниво

ховає за собою


лежить в галявині забутій тіло

з якого випала душа

що з порваною оболонкою.


* * *


мені

загородили шлях

до себе


й не допоможуть ті птахи

в яких є досвід вирію


: допоки в темряві блукатиму —

від тіла до душі.


* * *


а тут собі така щоденність :


ти — зліва а я — справа

між нами — і калюжа й океан

в якому з них мені топитися ?

і по якому будеш плавати в той час ?


як тільки ти на мене глянеш

— в ту саму ж небезпечну мить —

зі світу кольорів і запахів і звуків

в рефлексі самозахисту


(куди ? — не відаю)


зникаю.


* * *


а дощ пливе —

неначе море капає —

із-під коріння дерева

що забарилось вирости


сліпі ми стоїмо

чекаючи на скарб

при зародку веселки

якої ще нема


й мабуть не дочекаємось.


* * *


і знов

в похміллі найдешевшого вина

вигадую

над ранком :


як зупинити час підступний

як примирити ворога із ворогом

як стерти з лиць усі знаки отрут і сумнів небуття

як одректись коханки що була є й буде безтілесною

як віднайти ту стежку що (не нас) веде до нас

як довести вкінці що недописане


дарма дописує


майбутній мертвий.


* * *


пишу наліво — звідки жодної немає звістки

пишу направо — тиша, ніби птах десь пролетів і впав

пишу вперед — хтось біг до обрію і в нім втопився

пишу назад — запізно, кажуть : вже пішов


а що писав, кому і звідки ? —

ніхто не знає


та що ж —

хіба когось воно цікавить ?


* * *


в пустелі що не відає поняття меж

одна краплиночка води

що капнула з заблуканої хмарки

усі сипкі піски залила з не сипкими

відтак за ними затопила

увесь той всесвіт що наївно крився

в одній піщинці — з найдрібніших


а дивним дивом


у тім потопі —


я не втопився.


* * *


а хто я той ім'я якого

боги з предтечами в похміллі призабули ?

в старезнім пралісі нема такого дерева

яке не пам'ятало б первородний жолудь


на камені слизькі лишайники ростуть плазують

щоб ніби з року в рік продовжувати вічність


а чи крихіточку

безсмертя хтось

для мене передбачив і

зберіг ?


* * *


лише на мить

ми ніби розпрощалися :

наліво мовчки ти пішла від себе

направо повернувся я до себе


в годиннику на пів до п'ятої

велика стрілка нагло зупинила біг —

на ній

повісилася вічність.


* * *


нічого не боюсь

хіба лише своєї тіні

що мов прив'язана до п'ят

утомленому тілу не дає спокою


а як її не стане —


чи вистачить в ту мить

для вічности

мізерна порошинка що останеться

з того що звалося колись


в мені


душа ?



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.