Всі публікації щодо:
Багірова Віра

Ялинка

Жив-був дід Данило, що його хвороба скосила. Пішов дід у ліс, щоб зрубати ялинку до свята Нового року, та така хурделиця налетіла, що діда застудила і з лісу вигнала. Почав дід у дома кашляти, стогнати, бабу з ліжка виганяти:
- Іди, бабусю, з ліжка пішки, бо я тут буду кашляти, стогнати й тобі заважати.
Баба руки заломила. До внучки на ліжко поспішила:
- Іди, внучко, з ліжка пішки, бо я тут буду спати, хропіти й тобі заважати.
Внучка зістрибнула з ліжка та й побігла займати м`яке крісло, де киця лежала й муркотіла.
- Іди, кицю, з крісла геть! Я тут буду спати.
Киця нявкнула, озирнулась, угледіла мишачу хатку. Понюхала, що там тепло, і як гукне:
- Втікай, мишко, з хати, я тут буду спати!
Вибігла мишка надвір, ледь жива від переляку:
- Що мені бідолашній робити? Надворі - хурделиця, сніг навколо стелиться. Де під Новий рік я зігрію сірий бік?
Сидить мишка, труситься, замерзла, з лапки на лапку переминається. І вже так плаче, так плаче!.. А куди слізки падали, там деревце проросло, та не просте, а чарівне. Виросла ялиночка, мала, мов билиночка, потім стала підніматися, гіллям розпускатися, сніжинками вбиратися. А помід гіллям безлистим - дзвіночки голосисті:
- Дзень, дзень!
Ялинка мишку під гілки сховала, хвоїнками пригорнула, зігріла, ще й шишкою пригостила.
- Дякую, ялиночко, дякую, газдинечко! Пропала б я без тебе!
Дід Данило почув дзенькіт під хатою, кашляти й стогнати перестав, у віконце визирнув. Сподобалось йому ялинка.
- Піду-но я, та й зрубаю ялинку. Новий рік відсвяткуємо.
Взяв дід сокиру, вийшов на подвір`я. Лиш замахнувся, щоб вдарити по стовбурі, аж раптом така хурделиця налетіла, дідом закрутила, він упав і закляк, лише очима блимає.
Вийшла з хати на таку оказію бабуся. Взяла сокиру, замахнулася на ялинку, а хурделиця новим подувом як налетіла, стареньку з ніг збила, та заклякла, лише очима блимає.
Внучка вгледіла все те, втбігла на подвір`я, та не встигла й кроку ступити, як хурделиця і її спинила.
Тимчасом киця побачила під ялинкою мишку маленьку.
- Це ти винна! - нявкотить. - Ти згубила діда з бабою, і внучку, і мене хочеш позбавитись. Я тебе з`їм!
Хурделиця як налетіла, вхопила кицю й понесла хто куди. Не Новий рік, а суцільне нещастя!
Мишка з-під ялинки вигулькнула, вибігла, почала деревце прохати:
- Люба ялиночко, дякую тобі, що обігріла, нагодувала, схованку запропонувала. Але я стільки років жила поруч діда з бабою, внучки й киці!.. Пожалій їх. Вони завжди були чемними та хорошими.
Дід з бабою закивали головами, внучка заплакала. А ялинка їх гіллям піднімає, зігріває та співає:

Білий, білий сніг лягає,
Він Старий рік проводжає.
Де дзвенить дзвіночок,
Там йде Новий рочок,
Новий рочок молоденький,
Мов ялинка, зелененький,
Радісний, пригожий,
Щастя нам промножить!

Піднявся дід, обтрусився, забув про хворобу, виніс з хати ялинкові прикраси. Бабуся також обтрусилася й пішла пекти тістечка. А внучка чай зварила. Хурделиця кицю принесла, м`яко на сніг опустила, і всі стали прикрашати ялинку. Сіла сім`я біля ялинки: дід - у кожусі, баба - в сердаці, внучка - у светрі. Чай з тістечками пили, хурделицю пригощали. А потім встали й заспівали, хоровод повели, Новий рік святкували.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.