ЛАЗАР БАРАНОВИЧ

УСІМ ВЕСНА БУВА КРАСНА - ІЗ КНИГИ „АПОЛЛОНОВА ЛЮТНЯ” - ЛАЗАР БАРАНОВИЧ - Українська література - Література для дітей

Доки дощами весна землю змиє,

Вітром тужавим обличчя обвіє.

З теплих пташата країв прилітають,

Співанки світу веселі співають.


Жайворон крильми в повітрі тріпоче,

Голосом поле наповнити хоче.

Із зимоводдя мчить ластівка рання,

Прудко літає свободою п'яна.

Гуси у небі, качки пролітають

І журавлі он вже гнізда звивають.


Яйця нестимуть, плодитимуть діти,

Щоб потім з ними у вирій летіти.

Хоч невеликий на землю дощ плесне,

Сім'я умерла весною воскресне.

Пустить зелену траву, де ягнята

Пастися будуть і жваві лошата.


Онде худоба жирує на волі,

Зійдуть жита на зволоженім полі,

Квітів барвистих нове покоління

Зродить, мов мати, проросле насіння.

Промені сонця лиш тільки пригріють,

Зараз мурахи й жучки землю криють.


А як на ріках зійшла льоду шиба,

Зразу заграла, прокинувшись, риба.

Жаби із багон весну вже вітають

І, як уміють, про неї співають.

Бджоли в повітрі, злетівши, заграли.

Весно, веселі часи нам настали!


Голі дерева лист випустять з себе —

Рай на землі вже такий, як у небі

І Тільки дерева у листя вдягнуться,

То соловейки подячно озвуться.

Дроздик із шпаком, чижі і щиглята

Будуть природі хвалу воздавати.


Весно, ти гарна, творець твій ще кращий,

Хай же вам щастя пошле всетворящий!

Творить весна все, як Бог їй накаже,

Хай Богу кожен подяку покаже.

В ріках, на суші, в гаях, полях, селах

Зиму зміняє весна превесела.

Дай, Боже, весну щасливо зустріти

І тобі, Пане, як слід, послужити.

Дай у цю весну здоров'я на славу,

Господи, милість пошли нам ласкаву.

Хай же і сонце пускає із себе


Парості цноти, щоб бути у небі.

Як схочеш серце людське покропити,

То воно цноти нам буде плодити.

То чи ж була б нам весна така мила,

Якби в нас цноти вона не родила?