Лазар Баранович

ПРО МІСЯЦЬ І ЗОРІ - Лазар Баранович

Місяць щоночі з-за обрію сходить,

Сила господня над ним верховодить.

Факел то божий немеркнучи сяє,

Нам серед ночі пітьму розганяє.

Зорі свічками поблискують з неба —

Бога хвалити за те людям треба.

В бурю на зорі плавці поглядають,

Шлях через море собі прокладають.

Місяцем, Сонцем творець, як м'ячами,

Кида по небу, мов грається з нами.

Людям до речі та божа забава,

Богу за неї повік буде слава:

Гра та дає нам всі овочі й злаки —

Як же за неї не скласти подяки?

Сонце промінням поля зогріває,

Буйним колоссям людей наділяє.

Місяць остуду в суху ниву ронить,

З того щедріше земля плодородить.