Всі публікації щодо:
Барка Василь

Порятунок

Від узгір’я тонкорукий кущик

обізвався білотою.

Ні негода впівночі не скрушить;

чи - як він, до дня достою?

Здіймуться вали пожеж небесних,

плотик місяця женучи.

Враз: галузками душі простертись,

та - до сонця в тихі учні...

та від нього брати на обриві

приступець найнедорожчий -

тільки й місця: молитвам! добрівши

з вихору - в старій сорочці.

Часом душу втишити зболілу

просфоркою сяйва в морі,

та щодня читати з небосхилу

вголос тропарі соборні.