Всі публікації щодо:
Барка Василь

Вранішня світлота

На звітрений пісок, на стежку пташу,

до сивих смутків: де покрилять! —

де й камінь, жду тебе; не перестануть

відсвічення в прозорих ріллях.

На берег бігши, вал одягся в дощик,

а блиск — як жито колоситься.

Край неба коло рук твоїх хороших,

мов скойка, в розсвіти розкрита.

Та —в вічності туман блакитний тоне,

та —в ніжки чайці чудо плеще.

Де ти прийшла, сіяння ллють коштовне

сто скринь: і від ромашки легше.

Та зближуються пламенні пір’їнки

від них,— сувора віє радість:

і сутінок розлуки перемінить

мій цвіте! до човна збиратись.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.