ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Біля нагробка Євгена Маланюка - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Біля нагробка Євгена Маланюка

Двоякісне перо – стилет і стилос -

Навіки випало з поета мертвих рук.

Невже ж цим звершилось і завершилось –

Могила, нагробок і тихий Баунд Брук?

Й остання пільга і остання ласка

Для душ небагатьох, що спиняться отут,–

Посмертна і чужа до непізнання маска

Управлена різцем у нагробка плиту?

Ні! Вірш його – залізних строф когорти

Він, воїн, залишив на варті віковій,

Поки новітній Симон прапори розгорне

І загримить останній за Вкраїну бій.

Тоді прийде година звершень Богом дана

І завершиться путь полум'яно-палка:

Рядки його у Стольнім, там коло Богдана,

Співці читатимуть вітчизняним полкам!