ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Осіннє - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Осіннє

Лементує мева над лиманом –

Чуєш, наче ридма птах рида.

Вересневим вже кінець оманам,

Глянь – рідіє осока руда

На заплавних прибережних багнах,

Вже на пальцях полічити дні,

Як індійське літо сонцем пахне,

Те, що бабиним було мені.

Тут над плавнями не лине павутиння

І огудини не палить дітвора –

Все ж мені найкращою осіння

В чужині лишається пора!

Тож смакую натщесерце досхочу

Цей повітря вистояний плід

В теплі дні і приморозні ночі

Бабиних, а тут – індійських літ.