ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Напередодні - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Напередодні

Прозорінь просені – небес безмежний повів –

Ще огорта тебе, моя земна красо,

Та клен охляв і не красується красоля

В ці дні – якісь непевні і раптові.

І зливи зав'язі, мінливі хмар плямки,

І контуром чітким окреслені споруди

Бринять на обрії, немов кришталь, ламкі

І передмість гаї курять червоно-рудо...

Злітає й гасне лист – жаріюча пір'їна,

І тихо падає й сідає на карниз,

А осінь слухає, як на злежалий хмиз

Лягає тиша чиста і первинна.