ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Грудень - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Грудень

Доньці Джіні

Листопад облетів, а грудень все не бризне

Блискітками сніжинок в небесах.

Вполудне пахне хмарами білизна,

Що у дворі на линві промерза.

І грядка, скопана жовтневою порою,

Взялась грудневою морозною корою

І не лоскоче нюха перегнійно-трав'янисто,

А пахне мертво – крейдяно-вапнисто.

І гілка – осокора перемерзлого рука,

Також вапнисто-біла й крейдяно-крихка.

Вона потріскує злегка на вітрі,

Немов із холодом заповзялась на витрим.

Та кожнодень, немов за розкладом, вполудне

Тут дійство твориться наявне, необлудне –

Сюди із затишних і теплих гнізд

Дроздиха сіра прилітає й дрізд,

І як на гойдалці вмостившись на гіляці,

Вони голівки починають нахиляти

І, як годиться птахам, в одне око

На мерзлу грядку дивляться звисока.

І, глянь – дівчатко у червонім кожушку,

У білій шапочці із заячого пуху,

Подвір'ям з хати пробіга щодуху

Із зернами в прозорім з пластики мішку.

І рук щедріша всіх – дитинина рука

Поживу птицям висипа з мішка

На мертву, як бруківка, грядку...

А далі все іде своїм порядком:

Дрозди і горобці спішать насіння їсти,

Дівча радіє і підстрибує на місці.

Це тільки грудень... Ох, не скоро ще, не скоро

В зелений виряд убиратись осокору.