ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Сніг у великому місті - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Сніг у великому місті

Ляга обметицею на асфальт первинок,

Уже бульвар поволі сполотнів

І береста обчімханого віник

Змітає білу інсуляцію з дротів.

Гойдаються перед очима витирачки –

Ґумові маятники, гострі і тугі,

А на обочинах обачні навкарачки

Вже накладають на опони ланцюги.

Передбачаючи зимову невигоду

В години “пік” – світань і вечорів,–

Крізь зуби пошепки клянуть оцю погоду

І сніг, потрібний для лещатарів.

А я дивлюсь на світ крізь скло протерте

( Ґумове лезо мокрий сніг змива)

І знаю – це ж моя сорок четверта

Надлетіла у віхолі зима!

Комусь не терпиться і хтось сердито трубить:

Рушай! Над перехрестям вже зелений блим.

Та усміх ліг сніжком на мої губи –

Не кваптесь, люди, у житті так мало зим.