ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Чуже місто - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Чуже місто

Під сонцем вечірнім багряняться шиби,

у стрижених парках виблискує листя,

на гаснучім небі, мов мертві риби,

гойдаються хмари свинцево-сріблисті.

Дай руку, кохана. Ми разом ітимем,

втікатимем хутко, немов від погоні,

з провулків, отруєних злістю і димом,

від хат, де лише на вузьких підвіконнях

старанно підливані квітнуть герані –

нудного життя дешевенька окраса,

де в ніч під перини пірнає до рання

вчорашня пихата володарська раса.

Ми йтимем туди, де із плутаних вулиць

дорога врізається в тишу ялинну,

Спішімо, щоб місто чуже призабулось

бодай на хвилину, бодай на хвилину...