ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Дружині - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Таким весняним все було колись

і ми такі обоє молодії!

Та наші весни в вирій подались –

Всевладна осінь нами володіє.

Нема – ще буде! ª - вже відбулось…

Та диво! Душу зовсім не вражає

Вмовкання тих весняних відголось,

А тішить тиша мудрого врожаю.

Все зібрано, що уродило нам

В гарячу пору росту й дозрівання,

Осінній яві, не квітневим дням

Належить ця пора передостання

В дочасності живім календарі,

Поки зима розстелить мертвий саван…

Коштую я коштовні ті дари,

якими вік мій був так щедро славен:

Солодкого кохання виноград

і з гіркуватим присмаком мигдалю

докорів миті й сталий біль утрат,

бо все, що вчора видавалось даллю

на довгому віку, – це вся та суть,

з якою вже мені не розминутись.

Нехай же дні осінні принесуть

Усе, що мало статися і збутись.

Я все прийму належно, без жалю,

приречене воно чи випадкове,

Лиш про одне благаю і молю –

Не обділи мене зерном любови.