ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Провесна - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Провесна

Вихрує десь хурделиця лиха.

Та вже стернею й талим снігом пахне –

То дужий вітер з-над лиманів тягне

Й грудьми гарячими на землю наляга.

І гуси й пісня: Ой, гиля-гиля!

Сподівана, знайома, березнева.

Тужавіє і струнчиться гілля,

Випростуються заспані дерева

Й ажурними безлистими лісами

Зростають хмари високо в зеніт.

Пора цвітіння молодечих літ

Твоїми, провесно, озвалась голосами.