ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Де рідний дім - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

* * *

Де рідний дім – де слід його?

Там попіл і полин,

А серце зве до рідного:

Полинь туди, полинь!

Та тільки врешті що там я

На старість здибав? Рай?

Ні! Підлою ніщотою

Занедбаний мій край.

Народ мій все ще дихає

Та поки що мовчить.

Не сапою там тихою –

Нахабно, вочевидь

Комуністична гадина

Й стара імперська рать

Обдурену й окрадену

Готова закувать

Відроджену, розковану

Вкраїноньку мою,

За неї в мить роковану,

В нерівному бою

мільйони впали жертвами.

Та волі не спинить!

Загибель ненажерливим!

Вітчизні вічно жить!

Це збудеться, це станеться –

Народ себе не дасть

На глум. І до пристанища,

Де рідні воля й власть,

Прилинем з потойбіччя ми

крізь біль і крізь відчай

з відкритими обличчями.