ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Я не просив осінньої обнови - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

* * *

Я не просив осінньої обнови

Як хліба нашого насущного в Отця.

Вона ж явилася - чудесна і чудова –

Негадано, неждано мить оця!

Я не вимолював натхнення миті

І не настроював себе на творчий лад,

В якому образи палкі і сумовиті

Займуться й згаснуть, як осінній сад.

Я зовсім не благав на старість чару

Юнацьких мрій та молодечих сил,

Які джерелили, мов сонце з хмари,

Мені роками з-під чужинних брил.

Аж мить натхнення – Божа благостиня –

Усе єство раптово пройняла.

Вітчизно-Музо! В дні мої осінні

Знов до твого я припадаю джерела…