ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Таким – бува – народжується вірш - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

* * *

Таким – бува – народжується вірш,

Де кожне слово знак, а не лише ознака.

Поглянеш ранком і очам не віриш:

Вохріє на деревах вересневий накип.

І пошум верховіть не той, що був колись,

Зелений порив не вихриться вгору –

Додолу падає завилькуватий лист,

На травнику гаптуючи узори.

Ще тиждень-два і мотлохом сумним

Впадуть з дерев киреї вересневі,

І чорні віти, мов офіри дим,

Провозвістять зими близької невість.

А ти, що замкнений у коло звиклих змін,

Відчуєш знову до нового гін –

Тобі у мареві жовтавім верховіття

Уявляться плоди прийдешнього поліття.

І певний, ти молитимешся, щоб

Собою буть, позбувшись всіх оздоб.