ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Андрію Леготу - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Андрію Леготу

З якого краю і з яких сторін

Причувся цей прибій морської хвилі?

Немов не він шурує втерту рінь,

А шерехтять лани уже доспілі.

Чи це чиясь, а не моя стопа

заклякла на гарячому камінні,

куди прибій уперто підступа

у ритмі колихання і кипіння?

Сахнеться хвиля й хутко відпливе

З гарячого окрайця суходолу

й клубками піни прядиво живе

покотить вітер берегом спроквола…

А я стою, у даль втопивши зір,

Де конусне гойдається вітрило –

Воно очам і серцеві, повір,

У мить раптово інший світ відкрило.

Я так той світ із малечку любив -

о спалах невгасимої любові! –

Ту повінь половіючих хлібів,

Що ген переливалася за овид…

І вже не хвилі - інший, друже, шум

на самоті мої ласкавить вуха,

а із сум'яття спогадів і дум

охляле серце наповняє скруха.

Нам стала вірним берегом земля

чужа, хоча привітна і ласкава,

а рідна все ввижається здаля

як згадка й сон, як мрія і уява