ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Настроєве - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Навала хмар на овиді й в зеніті,

Дощу диханням виповнена вщерть,

Неквапно сунеться... Густі набряклі ниті

Розмотує небесна круговерть.

І ми в таку неблагосну годину

Лишаєм затишок домашнього тепла,

Рушаючи в мандрівку несходиму,

Що нас так довго у житті вела...

Уже й не знати – звідки і куди ми

Отак задумано бредемо навмання -

Рівниною чи схилами крутими?

Чи ми женемося? Чи нас хто здоганя?

В твоїх очах докірливе благання.

Чи бачиш у моїх спокуту і журбу?

В останню мить останнього зітхання

Я їх з собою в потойбіччя заберу.