ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Вже світає, а ти ще не спав - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

* * *

Вже світає, а ти ще не спав,

Не заплющив безсонням роз'ятрені очі,

Прислухаєшся: горлиця в лузі туркоче,

Й кряче зграя прожерливих ´ав.

За вікном неба синій квадрат –

На погожу, як видно, займається днину,

час вставати і теплу лишати перину

і не слухать про спокій порад.

Час гаряче лице остудить,

проковтнути якийсь дієтичний сніданок

і, не кваплячись, вийти на зрошений ´анок,

і податись подвір'ям туди,

де ялиця струнка на межі

простягає до променів лапи чатинні

й ще не вигрітий ´рунт прорізають весінні

ніжних ірисів гострі ножі.

Я ж чекаю тебе наче гроз

березневих чекають зимові дерева.

Прийдеш ти - і в листя вбереться черемха травнева,

Розів'ються калина і боз.

А поки що без тебе отут

у полоні короткої, люба, розлуки

я вбиратиму барви усі і всі звуки,

і від ліні - цієї отрути з отрут –

рятуватиме знову любов,

що мене не лиша на поталу ніколи…

Чистий аркуш, перо…

Тільки струджене й кволе

Серце ніби щось здавлює знов…