ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Матері - ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

Матері

За сполохами, за громами,

За вибухами, за димами,

За дорогами, за роками,

За сторіками, стоморями

Голосу твого не почути,

Образу твого не забути,

Бо мова твоя затихла,

А врода твоя застигла:

Теплі руки, пропахлі тістом,

Біла шия з разком намиста,

Ніжні губи, усміхнені тихо,

Мудрі очі, що бачили лихо

Розлуки, наповнені горем,

Вже прощальним вдивляються зором…

Напливають і ранні, і пізні,

Як мотив призабутої пісні,

Згадки про тебе, нене,

Напливають на мене,

І раннього вірша рядки

Озиваються через роки:

Мамо, утри краплини сльозин,

Знаменням хресним нас осіни –

Це ж не тільки один я твій син,

Усі ми твої сини!..