Юрій Драган

То я та вітер в дикім полі

То я та вітер в дикім полі,

Отруйні стріли, сагайдак,—

Таким міцним солодким болем

Наповнить їх смертельний знак!..

Кому, однаково, цілунки,

Удари, рани і вино!..

В'одно — густі червоні трунки,

Та кінь, та руку на стегно!

Так пишно вмерти, ясно жити!

Ось білий лебідь — все вперед...

І раптом, стрілами прошитий,

Паде в зелений очерет.