Юрій Драган

Ти снивсь колись прапращуру мойому...

Ти снивсь колись прапращуру мойому...

Перлина сліз, чи стріли, чи вино,—

Та напував ти печеніга злого

В своїх степах таким вином давно...

Що ж, ти містиш і радощі, і болі,

І на шляху твойому квітне мак.

Тебе — тому, хто щиро прагне волі,

Тому, хто прагне слави; а відтак

Наповнити життя останнім змістом,

Так, ніби смерть, мов щастя віднайшли...

Твоя стріла прошиє тонким свистом

Ранкове скло над степом запашним.