ІВАН ДРАЧ

Ці слова — про набиті трамваї - ІВАН ДРАЧ

* * *

Ці слова — про набиті трамваї

У вечірні просинені сутінки,

Про зволожене танучим снігом

Вітряне різкувате повітря,

І про слюсаря з смуглим обличчям,

Поцяткованим ластовинням,

І про мрійні і теплі фіалки

У спітнілій його руці.


Ці слова — про терпку утому,

Що сплива водяними струмками

У блискучий цинковий тазик

З його шиї, плечей і спини;

Про рожевий ворсистий рушник

З ледь відчутним тривожачим запахом

Молодого жіночого тіла,

І про очі, яким він привіз

Соромливі свої фіалки.


Ці слова — про сплетені руки,

Про жагучі шепоти юності,

Що війнули з податливих вуст

І згубились в розкішній косі дружини.

Ці слова — про фіалки щастя,

Що порану цвітуть під очима

В захмелілий медовий місяць.

Ці слова — про нове життя,

Що заб'ється під серцем матері

Після ніжного того цвітіння.