Всі публікації щодо:
Драй-Хмара Михайло

Шехрезада

І

Я п’ю прив’ялу тишу саду,

як стигне пізній холодок,

і слухаю Шехерезаду,

що знала тисячу казок.

До мене простягла долоні:

„Я жду давно тебе — прийди!”

А на блакитній оболоні

зринає срібний молодик.

За садом царина і поле.

Гей, скільки йде туди стежок!

Не переслухаю ніколи

Шехерезадиних казок!

ІІ

Стогнала ніч. Вже гострі глиці

проколювали більма дня,

і синьо-золоті грімниці

дражнили відгульня-коня.

Розбурхалася хмар армада —

а ти, опалена, в огні,

ти, вся любов і вічна зрада,

летіла охляп на коні.

Під копитом тріщали ребра,

впинались очі в образи —

а ти розпліскувала цебра

передсвітанної грози.

Із бур, о молода гонице,

ти пролила своє дання —

і світом гомін і стрілиці

дзвінкокопитного коня.

ІІІ

Помережав вечір кучерявий

льодяними ґратами вікно.

Жовтожарні там горять заграви,

голубе кипить вино.

А за ґратами останню мичку

допрядає скалоокий день.

Бачу усміх твій крізь сніжну мжичку,

чую голос вітряних пісень.

Доки ти манитимеш з надземних,

зачарованих тобою берегів?

Я не хочу потороч таємних

І важких морочних снів.

Проведи мене в простори сніговії,

де метелиця розгониста ґуля

і смерком дрімає й леденіє

над пухнатими заметами рілля.

IV

Я побачив тебе з трамваю.

Ти все та ж; голуба й ясна,—

тільки я, тільки я не розмаю

снігового сна.

Ти прийшла у вербляницю: „Здрастуй!

Про мене—хай верби цвітуть:

не топтатиму синього рясту,

у глуху виїжджаючи путь”.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.