Всі публікації щодо:
Гайворонський Михайло
Тривання
Себе я бачив. Там, де заметіль
І бойовище... Кулями протятий,
Лежав солдат, і смерть була прийняти
Готова біль його, останній біль.
Поблідлі пальці в трепеті зусиль
Сніг рили: кров шарлатну від затрати
Він зберегти жадав, її віддати
Він прагнув глибові отчинних піль...
Є тлінне, є нетлінне. І минуле,
Із себе визернивши понадбуле,
Ним житиме в істотах і речах.
Без лун погасли клекоти атаки...
Про мене, дорога моя, в житах
Твоїй дитині шепчуть теплі маки.