Всі публікації щодо:
Гайворонський Михайло
У книзі старовинній я знайшов
У книзі старовинній я знайшов
рукопису незнаного уривок
і прочитав його:
— ... уже віддавна
громадились ознаки лиховісні:
дерева не цвіли, зникали квіти
з лиця землі, і в пурпурових ризах
погрозливо палали вечори;
злоба, порок, неситі насолоди
нещадно коротили вік людей.
Постали лжепророки між народом;
жорстокі, владолюбні і підступні,
вони погнали світ в безодні згуби,
бо нечестиво славили Безсутнє.
Жертовники війни горіли; небо
диханням битов опалялось.
Голод, чума і мор пустошили краї.
Люд обезумілий святині нищив,
безчестив кладовища і вбивав
усіх, хто опирався злому чину.
Останні мудреці пішли в пустелі;
в печерах оселившись, день у день
молитву діючи, вони чекали
Кінця Речей. Але ватага дика
знайшла до них тропу через піски
і, піднята намовою жаскою
проводирів диявольських, убила
обранців мудрости. І враз блакить
потьмарилась. Могутня буря, грім...
На слові цім рукопис уривався.
Що це було? Грізна пересторога?
Легенда стародавня? Темна провість
незнаного нікому прозорливця?
І чим кінчалась гідна дива повість?