ЛЕОНІД ГЛІБОВ

ГРОМАДА - ЛЕОНІД ГЛІБОВ

Одваживсь Вовк у Лева попросити,

Щоб старшиною до Овець

Наставили його служити...

Лукавий молодець!

Попереду він кинувсь до Лисиці,

Щоб тая нищечком у Львиці

Поворожила про його.

Лисичка здатна до сього:

Крутнула хвостиком — і помоглося, —

Все до ладу й прийшлося.

Став думать Лев, що, може б, і не слід,

Бо препоганий Вовчий рід, —

Та треба ж іноді і жінці догодити...

Тут як би владить так,

Щоб який-небудь неборак

Не здумав шелесту зробити:

Скрутив, мов, як хотів...

І Лев звелів

Кликнуть громаду на пораду.

Ну, чи громаду, то й громаду...

Зійшлись... Ніхто нічого не сказав...

І Вовчик старшиною став.

А Вівці ж що? Хіба ж вони поснули.

На раді стоячи? Про їх же діло йшло?..

От те ж то й лишенько! Овечок не було,

Бо не покликали — забули...

А слід побуть їм там!

Пайове громадяни!

Ся байка вам

В пригоді, може, стане...

1864—1872