ЛЕОНІД ГЛІБОВ

КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ - ЛЕОНІД ГЛІБОВ - Українська література - Література для дітей

У степу, в траві пахучій,

Коник, вдатний молодець,

І веселий, і співучий,

І проворний стрибунець,


Чи в пшениченьку, чи в жито,

Досхочу розкошував

І цілісінькеє літо,

Не вгаваючи, співав;

Розгулявся на всі боки,

Все байдуже, все дарма...

Коли гульк — аж в степ широкий

Суне злючая зима.

Коник плаче, серце мліє;

Кинувсь він до Мурав'я;

— Дядьку, он зима біліє!

От тепер же згину я!

Чуєш — в лісі ворон кряче,

Вітри буйнії гудуть?

Порятуй, порадь, земляче,


Як се лихо перебуть!

— Опізнився, небораче, —

Одказав земляк йому, —

Хто кохав життя ледаче —

Непереливки тому.

— Як же в світі не радіти?

Все кругом тебе цвіте, —


Каже Коник, — пташки, квіти,

Любе літечко на те;

Скочиш на траву шовкову —

Все співав би та співав. —

На таку веселу мову

Муравей йому сказав:

— Проспівав ти літо боже, —


Вдача вже твоя така, —

А тепер танцюй, небоже,

На морозі гопака!