Всі публікації щодо:
Грабовський Павло

До Б. С.-го

Прощай, коханий ляше-друже!

Час розістатись настає.

А як болить, як б’ється дуже

Від туги серденько моє.

Одно гадали ми з тобою,

Шукали одного шляху,

І от зійшлись в тюрмі з собою,

Найшли недоленьку лиху.

Мир чарівничої омани

Пред нами птахом зник давно:

Неволя вічна та кайдани -

То нам судилося одно.

Але ж і ту судьбу шалену

Не довелось ділити нам:

Ти - за Байкал, а я - за Лену,-

Розтечемось по чужинам.

Хто зна: чи вернеться спромога

До праці стать за все святе,

А чи навік тяжка дорога

Колючим терном заросте?

Отак-то, голубе мій, ляше!

Тобі - рудник, мені - тайга…

Та не належить серце наше

До пут утисника-врага.

Віддавна руки нам невільні,

Душі ж неволя не скує;

Єднають нас змагання спільні,-

Хто їх хортами зацькує?

Не кривда п’яного магната,

Не заздрість жирного ксьондза, -

Нас порушає проти ката

Журби вселюдської сльоза.

В чаду скаженого прокляття

Потоком кров лили батьки;

Той час минув: ми рідні браття,

Ми - нерозлучні бояки.

За що ж? За те, щоб духом згоди

Все понялося між людьми,

Щоб наші змучені народи

Так побраталися, як ми!

’ До Б. С - го. Вірш присвячений Броніславу Сєрошевському - товаришеві П. Грабовського по засланню.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.