Всі публікації щодо:
Грабовський Павло

Щоглик

— Щоглик! Щоглик! — Дітки раді.

— Щоглик! — тільки і слівця.

А він тріпавсь на принаді,

Марно рвався із сильця.

Визволяють, — скільки сміху!


— Глянь, дідусю, глянь, чи ба?

— Бачу, дітки, вашу втіху;

Зате щоглику журба!

Зна, що буде нудить світом;

Не про нього ваш куток...

Щебетав би собі літом

Та згодовував діток.


Не привикне він до клітки,

Бо неволя всім гірка...

Не то пташки, милі дітки, —

Шкода навіть черв’яка.

Тож послухайте старого:

Не держіть узаперті

Цього щоглика малого,


Бо загине в самоті!

Позирнули дітки вгору, —

Пурхнув щоглик з рукава:

Знов витає по простору,

В небі ясному співа!

— Щоглик! Щоглик! — Дітки раді.

— Щоглик! — тільки і слівця...


З того часу на принаді

Вже не ставили сильця.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.