ГРЕБІНКА ЄВГЕН

ГОРОБЦІ ТА ВИШНЯ - ГРЕБІНКА ЄВГЕН

Глянь, мянь, летять, да їх летить чимало,

Куди оце летятьь з осели Гарвбці?

Дивлюсь, у сад, побрались ївалодці.

На Вишеньці їх сеть-то насідало,

І бенкезараз підняли;

Цвірінькають, джеркочуть, знай, на Вишні

Із ранку самого до пізньої пори,

Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі,

Що Вишеньці моїй предобре у саду,

Що їй превесело, бо як край еї йду

Або і так коли зирну у сад із хати,

Все звелять горобці по гілочках скакати.

Ось тиждень як, не був, дивлюсь - кат його ма!

На. Вишеньці, гостей нема.

Чого лишень вони літаті перестали?

Як розібрав, бодай-, і не казать!'

Ох! поти жевжики вчащали,

Поки і всі ягоди на Вишні обдзюбали -

Тепер да бідної ніколи не летять.