ОЛЕСЯ ХРОМЕЙЧУК

Ой на Івана, тай на Купала

Дівчина квітку-щастя шукала…

Мабуть, багато з Вас, дорогі читачі, знають про цікаві традиції святкування Купала, а якщо ні, то я із захопленням переповім Вам ті пригоди, про які мені розказували дідусі, бабусі, батьки, а також про деякі з мого власного досвіду.

Отож, у давнину, в Україні свята Купала чекали всі з нетерпінням. Дівчата збирались увечері шостого липня і, співаючи, розмовляючи, жартуючи, плели віночки з квітів, які назбирали вдень, щоб потім заквітчати ними хату, криницю, ворота і подвір'я. Замаєні дівчатами удосвіта хатки виглядали такими ж красивими і святковими, як і їхні господині. І коли вранці люди йшли до церкви, то розглядали заквітчані подвір'я і вже з того, наскільки гарними вони були, можна було робити висновки про молоду господиню, яка там жила.

Тим часом, коли дівчата були зайняті сплітанням віночків, хлопці теж не байдикували а готували…збитки! Саме так, вони планували, як напакостити дівчатам. Це був цілий ритуал, якого панночки досить таки боялись, адже, згідно з тим, як саме пожартують хлопці в Купальську ніч, буде зрозумілим їхнє ставлення до дівчини. Бувало, моя мама розповідала, що одного разу в неї в селі дівчині намастили ворота дьогтем, а це вважалося найгіршою ознакою того, що та панянка чимось завинила, мабуть була надто гордою, пихатою, зневажливою у спілкуванні, або ж нестерпною пліткаркою, ось їй і покарання. Горе і великий сором були також тій дівчині, котрій потайки хлопці замаювали ворота кропивою і будяками. Це також означало, що її товариство недолюблює. А ще, часом, на ранок, у котроїсь сім'ї, де є дівчина, виявлявся прикрий факт: зникала хвіртка, потім її знаходили на городі, у сусідів або ж навіть на стрісі.

Та найпопулярнішими збитками були дивні звуки, які начебто лякали дівчат. Тож хлопці прив'язували ниточки до вікна, під яким сидять дівчата, а самі ставали за рогом хати і тоді, проводячи каніфоллю (живицею) по натягнутій нитці, створювали дивні звуки, мов м'явкання котів, які добряче було чути в хаті.

Ось так, набавившись досхочу, всі бігли до річки. На березі робили опудало Купайла, підпалювали його і самі скакали через ватру, таким чином, згідно з увіруваннями, очищались від злих духів, адже вогонь завжди вважався символом очищення. Тоді хлопці переходили на протилежний беріг ріки, а дівчата пускали на воду сплетені власними руками віночки. Якщо чийсь топився у воді, це пророкувало недобрий знак для дівчини, що його сплела. Казали, що не достатньою була сила кохання дівчини і русалки та злі відьомські чари її подолали, затягнувши віночок у водяні нетрі. А на ті вінки, які успішно допливали до протилежного берега вже чекали хлопці, саме так і з'єднувались щасливі закохані пари. А ось у річках батьки забороняли своїм дітям купатись на Купала, бо вважалось, що вночі там купаються чарівниці і вода з їхніми чарами може бути шкідливою.

Але найважливішим атрибутом, з яким найбільш асоціюється свято Купала є так звана квітка щастя.

Ой на Івана, диво Купала

Дівчина Квітку Щастя шукала.

Квітку чарівну, квітку кохання.

Шукала зночі аж ген до рання…

Кажуть, що цвіт папороті, який з'являється саме в Купальську ніч є дивовижної краси. Рівно опівночі квітка, розкриваючись, палахкотить немов полум'ям, переливаючись різними кольорами веселки. І хто побачить цей цвіт, стає щасливим, мудрим і багатознаючим. Така людина може передбачати, помагати, захищати і бути надзвичайно корисною людям.

Я скажу Вам під великою таємницею, що в один час, ще маленькою, я так захопилась мрією стати щасливою (не прикладаючи для цього багато зусиль, а просто побачивши квітку папороті), що мені у Купальську ніч приснився дивний сон. Я розповіла його своїй учительці – поетесі і пані Віра так перейнялась моїми розповідями, що написала для мене пісню:

Якось снився мені сон: я всю ніч блукала

І цвіт папороті я у лісах шукала.

Я ішла по болотах, оминала бори,

Заступали мені шлях велетенські гори.

Сон-сон, дивний сон, дуже дивний сон…

Раптом диво-дивина – гори розступились,

На галявині чудній вмить я опинилась.

Там мавки й лісовики хоровод водили,

А у колі на горбку – папороть світила.

Сон-сон, дивний сон, дуже дивний сон…

Я до неї підійшла, ніжно усміхнулась,

Їй водиці піднесла і ледь-ледь торкнулась.

Та прокинулась умить – квіточки немає!..

Що за сон цей, розкажіть, що він означає?..

Будьте щасливі!

Олеся Хромейчук