Всі публікації щодо:
Калинець Ігор
Безсмертя - Триптих для Алли Горської
Потахне світ наш, гей, потахне,
по собі не полише й крихт —
і ми відлинемо, як птахи,
хоча без крил, хоча без крил.
І наші плоті невагомі
уперше розпізнають гін.
Лиш звіється за нами гомін,
але не гнів, а світлий гімн.
І наше місто вдолі зникне,
в юдолі голубих полів.
Чи жалю невидима нитка
на мить зупинить наш політ?
Чи шлейфи радості і муки
візьмем навічно у віки,
як за собою білі смуги
ведуть надзвучні літаки?
Чи груддя власної могили
нас знайде в космосі пустім,
аби позбутись не змогли ми
ніколи наших земських стін?
Щоб на етеру оболонях,
де сяє благодаті зблиск,
ввійти до матірнього лона
і знов початися колись.