Всі публікації щодо:
Калинець Ігор

Безсмертя - Триптих для Алли Горської

Потахне світ наш, гей, потахне,

по собі не полише й крихт —

і ми відлинемо, як птахи,

хоча без крил, хоча без крил.

І наші плоті невагомі

уперше розпізнають гін.

Лиш звіється за нами гомін,

але не гнів, а світлий гімн.

І наше місто вдолі зникне,

в юдолі голубих полів.

Чи жалю невидима нитка

на мить зупинить наш політ?

Чи шлейфи радості і муки

візьмем навічно у віки,

як за собою білі смуги

ведуть надзвучні літаки?

Чи груддя власної могили

нас знайде в космосі пустім,

аби позбутись не змогли ми

ніколи наших земських стін?

Щоб на етеру оболонях,

де сяє благодаті зблиск,

ввійти до матірнього лона

і знов початися колись.