Всі публікації щодо:
Калинець Ігор

Я радо йду у твій полон

Я радо йду у твій полон,

в зіниці звабливі і темні.

Із човників твоїх долонь

стікає сонця мед на мене.

І виростає маєво густе,

ростуть над нами дивні трави.

І пахнеш ти, як синій степ,

омитий свіжими вітрами…

А потім понесеш в очах,

в зіницях

радість невгасиму,

що в травах

травень нас звінчав,

що дав нам сподівання сина.

1966