Всі публікації щодо:
Калинець Ігор

Цикл „Звернення зі стін”

* * *

впізнаю тебе

таким співучим батогом

ніхто ще не замахувався

на своїх синів

і по тому

як завзято топчеш мене

у землю

впізнаю тебе

тільки ти одна

можеш так легковажно

до сусіда бігати

по сіль духовну

і вогню позичати

щоб на власну стріху

півня пустити

* * *

що знають

про нерушиму стіну

діти твої

які гусяче перо

вміло підтесують

які в оці

райдужне більмо носять

Лорку

забута

на задвірках поступу

коли ж ми винесем

її непорушною

на велелюдні майдани

ось

із віспою куль

криком очей

Чупринки Чумака Ольжича

# * *

некрополь

перевезений з білих льодів

некрополь

перевезений з пивниць екзекуцій

некрополь

перевезений із-за морів ностальгії

чи приймеш

хрещатицький узвозе

під золотий дах

кровоточиву стіну

берестечко поезії

* * *

з кам’яного хреста встань

із цвяхів куль встань

із тернового лавру встань

сама із себе встань

через отвір рани

виверни себе

тільки цим

кровавим язиком

пиши свою хроніку

винеси з льохів

пам’ять

про свій

геральдичний обрис

на стіні катівні

карбований

* * *

місто

під барвінковим дахом

з китайкою вогню

у головах

з видом

через вікна мармурових плит

на море

де в обіймах трупи водоростей

і риб

на степ

з якого виімігрувало зілля

євшану

на небо

поросле деревами вибухів

на місто

де з мурів волає до глухих

Кассандра

ви

під барвінковим дахом

завжди маєте

більше промовити

ніж усі ми

ходячі