ПРО ЛИПКУ І ЗАЖЕРЛИВУ БАБУ - СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ КАЗКИ - Українська література - Література для дітей

ПРО ЛИПКУ І ЗАЖЕРЛИВУ БАБУ - СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ КАЗКИ - Українська література - Література для дітей

Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі. От баба і каже:

— Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити.


— Добре, — каже дід. Узяв сокиру та й пішов у ліс.

Приходить він до лісу, вибрав липку. Тільки що замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чує — Липка каже людською мовою:

— Ой не рубай мене, чоловіче добрий, я тобі в пригоді стану!


Дід з переляку і сокиру опустив. Постояв, подумав та й пішов додому.

Приходить додому та й розповідає про свою пригоду. А баба й каже:

— От який же ти дурень. Піди зараз до Липки та попроси конячку з возом. Хіба ми ще не находились з тобою?


— Та як так, то й так, — каже дід.

Надів шапку та й пішов.

Приходить до Липки та й каже:

— Липко, Липко, казала баба, щоб ти дала конячку з возом.

— Добре, — каже Липка, — іди додому.

Приходить він додому, а біля хати стоїть віз і конячка біля нього прив'язана.

— Бач, старий, — каже баба, — тепер і ми люди. От тільки наша хата от-от завалиться. Піди, старенький, попроси ще й хату.

Може, дасть.


Пішов дід до Липки, попрохав і хату.

— Добре, — каже Липка, — іди додому. Приходить дід до двору і не пізнає: замість старої хати стоіть нова, гарна хата. Радіють обоє, як діти.

— А що, старий, якби ти попрохав ще й худоби та птиці. Тоді, здається, вже й нічого нам не треба.


Пішов дід до Липки, попросив худоби.

— Добре, — каже Липка, — іди додому.

Приходить дід і не натішиться. Повен двір худоби і птиці.

— Ну, тепер уже нам більше нічого не треба, — каже дід.

— Ні, старенький, ще піди попроси й грошей.


Пішов дід до Липки і попросив гроші.

— Добре, — каже Липка, — іди додому. Приходить дід, а баба сидить за столом і гроші в купки складне.

От, старий, які ми тепер багаті, — каже баба, — але того мало, треба ще, щоб усі люди нас боялися, бо ми ж багачі. Піди до Липки, попроси, нехай поробить так, щоб нас усі люди боялись.


Пішов дід до Липки, попрохав дід Липку, щоб так зробила.

— Добре, — каже Липка, — іди додому. Прийшов дід додому, а там у них повно війська та поліції, і всі їх охороняють. Але старій і цього мало.

— Що ж, — каже вона, — старий, треба ще, щоб усі люди в селі були нашими батраками, бо чого ж нам більше хотіти — все вже у нас є.


Пішов дід до Липки та й просить, щоб зробила вона так. Дов-пі мовчала Липка. А потім каже:

— Іди додому, зроблю ще вам останнє.

Приходить дід додому, аж глядь: нічого нема, стоїть та сама стара хата і баба коло неї.


Так покарала Липка за те, що ненажерлива баба хотіла всіх людей батраками поробити.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.