СІРКО - КАЗКИ ПРО ТВАРИН - Українська література - Література для дітей

СІРКО - КАЗКИ ПРО ТВАРИН - Українська література - Література для дітей

Був собі в одного чоловіка собака Сірко — тяжко старий. Узяв хазяїн та й прогнав його від себе. Никає Сірко по полю, і так йому гірко: „Скільки років я хазяїнові вірно служив, годив, добро йому робив, а тепер на старості літ він мені шматка хліба жаліє і з двору прогнав”. Ходить він так, думає; коли це приходить до нього Вовк та й питає його:


— Чого ти тут ходиш? Сірко йому відповідає:

— Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, от я й ходжу тут. Тоді Вовк йому:

— А зробити так, щоб тебе хазяїн знову прийняв до себе? Сірко каже:

— Зроби, голубчику, а вже я чимсь тобі віддячу. Вовк каже:


— Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жати, і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходити коло того поля, — щоб я знав, де те поле, — то я візьму дитину, а ти будеш віднімати від мене ту дитину, тоді наче я тебе злякаюсь, та й пущу її.


У жнива той чоловік і жінка вийшли в поле жати. Жінка поклала свою маленьку дитину під копою, а сама жне коло чоловіка. Коли це — біжить Вовк житом, та за ту дитину — і несе полем. Сірко за тим Вовком, доганяє його, а чоловік кричить:


— Гиджга, Сірко!

Сірко якось догнав того Вовка, відняв дитину, приніс до того чоловіка та й віддав йому. Тоді той чоловік вийняв з торби хліб і кусок сала та й каже:

— На, Сірко, їж — за те, що не дав Вовкові дитини з'їсти!


Ото ввечері ідуть з поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже:

— Жінко, вари лишень гречані галушки та добре їх салом затовчи!

Тільки вони зварились, він садовить Сірка за стіл, сам сів коло нього та й каже:


— А сип, жінко, галушки, та будемо вечеряти.

Жінка й насипала. Він Сіркові набрав у полумисок: так уже йому годить, щоб він часом гарячим не обпікся!

Ото Сірко й думає: „Треба ж мені віддячити Вовкові за те, що він мені таку вигоду зробив”.


А той чоловік, діждавши м'ясниць, віддає свою старшу дочку Заміж. Сірко пішов у поле, знайшов там Вовка та й каже йому:

— Прийди в неділю ввечері до нашого городу, а я тебе введу н хату та віддячу тоді за те, що ти мені добро зробив.


Ото діждав Вовк неділі, прийшов на те місце, куди йому Сірко Сказав. А в той самий день у того чоловіка було весілля. Сірко шиї шов до Вовка, увів у хату і посадовив його під столом. Потім Сірко взяв на столі пляшку горілки, м'яса доволі і поніс під стіл. Люди хотіли того собаку бити, а чоловік і каже:


— Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я й йому добро буду робити, поки його й віку.

Сірко бере, що лучче на столі, та подає Вовкові, нагодував і упоїв його так, що Вовк не витерпів та й каже:

— Буду співати!


Сірко каже:

— Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи.

Вовк як випив ту пляшку горілки та й каже:

— Отепер уже буду співати!

— Не співай, бо обидва пропадемо — і я, й ти...


— Ой, не видержу — співатиму!

Та як завиє під столом! Люди посхоплювались, — туди-сюди, деякі хотіли бити Вовка.

Л Сірко й ліг на Вовка, наче хоче задушити його. Хазяїн і Каже:

— Не бийте Вовка, бо ви мені Сірка уб'єте! Він і сам йому раду дасть, — ось не займайте!


От Сірко вивів Вовка аж на поле та й каже:

— Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й попрощались.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.