Всі публікації щодо:
Косач Ольга

Зайчатко й хлоп’ятко

Зайчик сірий плиг та скок

З поля чистого в лісок.

Через пень, рівчак, колоду;

Ненароком якось в воду,

Спотикнувшись, зайчик — бух!


Де не взявся тут пастух:

Невеличке те хлоп’ятко

Пасло в лісі десь ягнятко.

Отже, скинувши торбинку

Та полатану свитинку,

Хлопчик кинувся в озерце.

А в зайчатка з жаху серце,


Як та пташка, в грудях б’ється!

Та хлоп’я собі сміється:

— А, попався, небораку!

Ще не вмер ти з переляку? —

Бідні сіренькі зайчата!

Небезпечно їм гуляти!

Хто що хоче з ними робить:


Б’є з рушниці, псами гонить,

А до того ще й глузує,

Бо ніхто не зна, не чує,

Як ті зайчики вмирають,

Скільки мук вони приймають!..

Ухопив зайча за вуха,

Хлопчик потім скільки духу


З ним на берег випливає,

Де зайча подіть, шукає.

Бідний зайчик, як билина,

Весь тремтить — лиха година,

Як на світ він народився,

Краще б був він утопився!

Тут замислилось хлоп’ятко:


„Що, як був би я — зайчатко?

Чи то й я б так всіх лякався,

Доки в руки не попався?

Та й з мене б так глузували?

Вбили б, шкурку теж зідрали?..

Як тужила б моя мати!”

У хлоп’яти оченята


Заблищали, мов росою,

Несподівано — сльозою.

— Ну, мій зайчику, на волю!

В ліс біжи по чистім полю!

Плигай знов собі та грайся,

Од людей гаразд ховайся! —

Крикнув хлопчик, а зайчина


Плигнув з рук, як хуртовина,

Що не зміг би й пес догнати

До своєї біг він хати.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.