ЛІНА КОСТЕНКО

І не минає, не минає!

І не минає, не минає!

І вже, напевно, не мине.

Тривога душу розпинає:

а що, як любиш не мене?

Я по-латині: аморе, амо!

Невже від цього рятунку немає?

А море, мамо,

а море, мамо, теж не минає.

А море, амо, аморе, амо,

Аморе, амо! А ти єдин.

Я обламаю хвилинам пальці,

Щоб не сплітались в печаль годин.

Розпались хмари на міліграми,

і всох колодязь каламаря.

Куди забігти? Аморе, амо…

На карті місяця теж моря.

Чманіє сад од квітучої рясності.

Іду, збиваю росу хвощів…

Море Кризисів.

Море Ясності.

Море Дощів.