ЛІНА КОСТЕНКО

І засміялась провесінь: — Пора!

І засміялась провесінь: — Пора! —

за Чорним Шляхом, за Великим Лугом —

дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра —

усі ідуть за часом, як за плугом.

За ланом лан, за ланом лан і лан,

за Чорним Шляхом, за Великим Лугом,

вони уже в тумані — як туман —

усі вже йдуть за часом, як за плугом.

Яка важка у вічності хода! —

за Чорним Шляхом, за Великим Лугом.

Така свавільна, вільна, молода —

невже і я іду вже, як за плугом?!

І що зорю? Який засію лан?

За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.

Невже і я в тумані — як туман —

і я вже йду за часом, як за плугом?..