ЛІНА КОСТЕНКО

Чоловіче мій, запрягай коня - ЛІНА КОСТЕНКО

Чоловіче мій, запрягай коня.

То не кінь, а змій, миготить стерня.

Доберемося за три годиночки

За стонадцять верст до родиночки.

Чуєш роде мій, роде, родоньку,

Чом бур“ян пішов по городоньку?

Роботящий мій з діда-прадіда,

Двір занедбаний - Боже праведний.

Ой ти ж роде мій, мій ріднесенький,

Хоч би вийшов хто, хоч однесенький.

Що ж це двері всі позамикані,

Чи приїхали ж ми некликані?

Дев“ять день душа ще пручається,

А тепер вже десь розлучається.

Ту морквиночку, тую квітоньку

Не прополеш із того світоньку.

Люди згадують - ми навідались,

От ми родоньку, перевідались...

Чоловіче мій, запрягай коня.

То не кінь, а змій, миготить стерня..