ВАЛЬКО КРАВЧЕНКО

УКРАЇНСЬКИЙ СЕЛЮК - ВИХОВАТЕЛЬ РОСIЙСЬКОГО ЦАРЯ. АНДРІЙ САМБІРСЬКИЙ - ВАЛЬКО КРАВЧЕНКО

АБЕТКА ДЛЯ “СТАРШОГО БРАТА“

УКРАЇНСЬКИЙ СЕЛЮК - ВИХОВАТЕЛЬ РОСIЙСЬКОГО ЦАРЯ. АНДРІЙ САМБІРСЬКИЙ.

У всi часи було багато українцiв, котрi вiдiграли значну роль в iсторiї Росiйської iмперiї, але iнформацiя про це не дуже розповсюджується. Одним iз таких наших краян був протоiєрей Андрiй Опанасович Самбiрський, духівник i вчитель Закону Божого i англiйської мови великих князiв Олександра i Костянтина Павловичiв, дiяч великого розуму й суворої чесностi, котрий рiзко видiлявся на фонi духiвництва свого часу, неосвiченого i брутального. Його рукописи й листи були виданi однiєю з його онучок в брошурi “О жизни протоиерея А. А. Самборского“ в 1888 р. в Петербурзi накладом всього лише сто примiрникiв.

Андрiй Самбiрський народився 1 серпня 1732 р. в селi Сироватцi Охтирського повiту Харкiвської губернiї(нині це Сумська область). Такi прiзвища, як Самбiрський, виникали тодi за мiсцем народження людини, тому можна гадати, що предки Андрiя походили з старовинного українського мiста Самбора в нинiшнiй Львiвськiй областi, а, може, й з цієї ж Сумської, де і зараз існують два старовинні села - Великий Самбір і Малий Самбір(на південь від Конотопа).

Батько Андрiя Опанас Самбiрський був священиком в своєму селi. З його родичiв нам вiдомий лише сотник Царевоборисiвський - з мiста на пiвдень вiд Бiлгорода, бiля гирла рiчки Осколу - там, де вона впадає в Дiн. Андрiй навчався латини в Бiлгородi, а потiм вступив до знаменитої Києво-Могилянської академiї.

Пiсля закiнчення навчання в Києвi Андрiй Самбiрський як один з кращих учнiв академiї, був вiдряджений до Англiї для вивчення землеробства в країнi i англiйської мови. В 1768 р., пiсля смертi настоятеля православної церкви при росiйськiй мiсiї в Лондонi, причетник Самбiрський був призначений на цю посаду, бо в Київськiй академiї вiн вивчив грецьку мову i знав всi церковнi служби, а в Англiї опанував англiйську мову.

Для рукоположення у священики Андрiя викликали до Петербурга. По дорозi вiн заїхав додому на Україну, щоб отримати благословення батькiв. Пiсля висвячення Андрiй Самбiрський був представлений Катеринi II, потiм її вельможам Микитi Панiну, Григорiю Орлову, Захару Чернишову та iн., а потiм членам Священого Синоду, пiсля чого вирушив у зворотний шлях до Англiї.

Вiн був настоятелем православної церкви в Лондонi до 1782 р. Там вiн надавав допомогу i все можливе сприяння всiм краянам, що приїздили до Англiї для вивчення наук, i користувався великою повагою багатьох вищих духовних осiб Європи. До часу свого вiд'їзду з Англiї Самбiрськiй пiдготував собi надiйного наступника з вихованцiв Харкiвського колегiуму.

Пiсля повернення А. Самбiрського до Петербурга його було запрошено стати вихователем i вчителем Закону Божого i англiйської мови великих князiв Олександра i Костянтина. Наскiльки значним був вплив духiвника на майбутнього iмператора Олександра I,важко сказати зараз, бо свiдчень сучасникiв стосовно цього нема. Можливо, лiберальнi реформи початку правлiння Олександра I були в певнiй мiрi наслiдком впливу його вихователя, хоча в лiтературi їх повязують з непевнiстю становища Олександра пiсля вбивства його батька Павла I, про яке вiн знав i проти якого принаймнi не заперечував. З листiв протоiєрея Самбiрського до Олександра I ми бачимо, як вiн вболiвав за долю простого люду, зокрема пiклувався про вiдкриття народних училищ. Досі не спростована легенда про те, що в кінці свого життя Олександр І розкаявся, інсценізував свою смерть і пішов у світ звичайним ченцем. В те, що це було саме так, вірив зокрема Лев Толстой.

Коли стан здоров'я отця Андрiя погiршав, вiн залишив Петербург i кiлька рокiв жив в своєму сумському маєтку. Взимку 1809 року вiн поїхав звiдти до Криму. Переїзжаючи з мiсця на мiсце, вiн об'їхав весь пiвострiв, втiшався i “лiтнiм повiтрям Симферополя“, i красою морського узбережжя. Але його привiв в розпач економiчний занепад Криму, що настав пiсля росiйського завоювання, i вiн проголошує :“Я жертвую остаток моей жизни опустошенной Тавриде“. Побувавши в Херсонесi, отець Андрiй записав:“ Да древний Херсонес, сущий в развалинах, возобновит духовное перерождение“. Однак зробити для Криму щось реальне вiн вже не змiг...

Повернувшись до Петербургу, отець Андрiй назабаром знову вiдчув себе погано i для покращання свого здоров'я поїхав до Лубен, на благословенну Полтавщину. По цьому вiн продовжив служiння настоятелем церкви в Царському селi. Останнi два роки вiн майже не вставав з лiжка, перебуваючи на своїй дачi в Олександрiвцi, поряд з Царським селом. Його часто вiдвiдували лiцеїсти, серед яких був i Пушкiн. Вони подарували його дочцi Ганнi, котра ним опiкувалась, альбом малюнкiв, де були й малюнки Пушкiна. Iмператриця Марiя Федорiвна майже щодня запитувала про здоров'я отця Андрiя i надсилала йому кращi овочi з свого Павлiвського саду.

5 жовтня 1815 року протоiєрей Андрiй Самбiрський помер. Його було поховано на цвинтарi Великої Охти в родинному склепi поряд з дружиною, дочкою Софiєю i її чоловiком - директором Царськосiльського лiцею Василем Федоровичем Малиновським, українським публiцистом i вченим. Нехай ця невелика стаття буде дрiбною квiткою з Севастополя i його попередника - Херсонеса, за долю якого вболiвав отець Андрiй, на могили цих славних українцiв