ВАЛЬКО КРАВЧЕНКО

ХВІРТКА НА МАЛАХОВОМУ ПАГОРБІ - ВАЛЬКО КРАВЧЕНКО

АБЕТКА ДЛЯ “СТАРШОГО БРАТА“

“ХВІРТКА“ НА МАЛАХОВОМУ ПАГОРБІ.

О. БУДИЩЕВ

Только вечер затеплится синий,

Только звезды зажгут небеса

И черемух серебряный иней

Уберет жемчугами роса,

Отвори осторожно калитку...

Цей російський мiський романс, написаний i опублiкований в 1909 роцi в збiрцi петербурзького лiтературного фонду и покладений на музику А. Обуховим, знають всi, але мало хто здогадується, що склав його поет не росіянин Олексiй Миколайович Будищев - нащадок запорiзьких козакiв.

Прадiд поета Iван Матвiйович Будищев був на росiйськiй службi i склав першу в Росiї мапу Чорного моря. Перший же Будищев, вiдомий нам з архiвних джерел, був полковником вiйська Запорiзького i за Катерини II отримав росiйське дворянство.

Батько поета був незаможним землевласником i земським дiячем в Саратовськiй губернiї. Мати поета була полячка, уроджена Квятковська. Один з братiв батька, тобто дядько поета, капiтан першого рангу, брав участь у Кримськiй вiйнi i загинув в Севастополi на Малаховому пагорбi. Iнший дядько поета зробив опис рiчки Амуру й Амурської областi. Такi були заслуги перед Росiєю українцiв Будищевих, котрих в Росiї зараз мало хто пам'ятає.

Поет Олекса Будищев народився на батькiвському хуторi 15 сiчня 1866 року. Вчився в Московському унiверситетi, але курсу не закiнчив через хворобу серця. Студентом другого курсу, 1886 року, вiн надiслав свої вiршi до часопису, редактором якого був Улас Дорошевич, котрий пiзнiше мешкав в Севастополi. Вiршi молодого поета-початкiвця Дорошевичевi сподобалися, вiн їх надрукував, i так визначилася доля Будищева.

Переїхавши з Москви до Петербургу, вiн встановив звязки з тамтешнiми часописами. В цiлому лiрика Будищева носила камерний характер. Дорошевич писав, що в його вiршах “краса i смуток - те, з чого складається поезiя“. Писав вiн i прозу - романи, повiстi, оповiдання. В них вiн пiдiймав проблеми совiстi, обов'язку, пробудження в людинi моральних почуттiв. Його психологiчнi романи заснованi на детективних сюжетах. Одна з його п'єс - “Живi - мертвi“ - була поставлена в Московському Малому театрi. Писав i публiкував вiн багато, та все це давало мало прибутку, i автор жив досить скрутно.

Останнi роки свого життя Будищев прожив у Гатчинi, де приятелював з Купрiним, був постiйним його супутником на прогулянках. Купрiн також високо цiнував його творчiсть.

Та серцевi напади все частiшали i вiд одного з них 22 листопада 1916 року поет помер. Поховали його на Волковському цвинтарi в Петербурзi. А романс його продовжує жити й лунати:

Отвори потихоньку калитку

И войди в тихий сад, словно тень..